П. 13.1. Короткий історичний огляд розвитку науки про різання металів

logo turner2

"УВАГА!!!"
З 1.01.2024 р. підтримка даної версії підручника буде припинена.
Власникам з питань продовження роботи звертатись Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • Реєстрація
Авторизуйтесь для отримання можливості робити закладки.

Токар. Спеціальна технологія. 2 розряд. Тема 13. п. 13.1.

Короткий історичний огляд розвитку науки про різання металів

 

image13-1Оброблення матеріалів різанням є одним із найважливіших процесів праці, який значно прискорив розвиток людства. Виникнення оброблення металів різанням відносять до ХVII століття, коли з’явилися перші збройні заводи-мануфактури. Верстати ХV–ХVII ст. приводились у рух вручну, за допомогою коней або водяними млинами. Першими із відомих були токарні, свердлильні та полірувальні пристрої, які дуже віддалено нагадували сучасне технологічне обладнання. Різальні інструменти довгий час утримували руками; супорт було винайдено лише у ХVIII ст.

Розвиток нових технологій відбувався передусім у техніці виготовлення зброї. Жак Бессон (1578 р.) описав та проілюстрував методи нарізання різі на токарному верстаті з ходовим ґвинтом та ручним приводом і точіння овалу за шаблоном.

Розроблений Сміттом і Вілкінсоном спосіб свердління циліндричних отворів (1776 р.) з водяним приводом дав змогу в декілька разів підвищити якість оброблюваних деталей та посприяв винахіднику першої парової машини Джеймсу Ватту впровадити її у промислове виробництво.

Велика кількість удосконалень та створення нових способів оброблення в ХVIII ст. викликали докорінні зміни в усіх галузях виробництва. Найпрогресивніша конструкція токарного верстата конструкції Мендслея з механічним приводом руху подачі з утриманням різального інструмента вручну та за допомогою супорта.

Наука про різання металів виникла у 2-й половині ХIХ ст. після відміни кріпосного права, коли у Росії швидко почала зростати промисловість, зокрема, металообробне виробництво. Засновником науки про різання металів вважають професора Санкт-Петербурзького гірничого інституту І.А. Тіме, який вперше виявив особливості деформування металу під дією різального інструмента та науково пояснив фізичні явища, які відбуваються під час різання. Експериментально процеси стружкоутворення, осадження стружки, сили деформування зрізуваного шару Тіме вивчав на Луганському ливарному заводі, зокрема особливості різання на стругальному верстаті сталі, заліза, чавуну, бронзи, свинцю, дерева. Результати досліджень було опубліковано в 1887 р. у книзі “Опір металів і дерева різанню”, після чого учений здобув світове визнання як засновник науки про різання металів. Перші формули для розрахунку сили різання, класифікація типів стружок, фізика процесу стружкоутворення, вчення про пластичне деформування зрізуваного шару, описані та досліджені професором І.А. Тіме, не втратили актуальності й сьогодні.

Ivan Avgustovich Time 01

Іван Августович Тіме

Збагатив теорію різання металів і К.А. Зворикін – професор Харківського, а згодом – Київського політехнічного інституту, який після Тіме досліджував силу різання; він спроектував перший гідродинамометр для експериментального вивчення навантажень на технологічну систему, запропонував сучасну схему розподілу сили різання на складові. Значний внесок у розвиток науки про оброблення металів різанням у ХІХ–ХХ століттях зробили учені Я.Г. Усачов, С.С. Рудник, М.М Зорєв., М.Ф. Полетика, М.І. Клушин, А.М. Розенберг, М.І. Рєзников, В.Ф. Бобров, Т.Н. Лоладзе, А.Н. Єрьомін, А.І. Ісаєв, Г.Г. Грабовський, завдяки діяльності яких теорія різання збагатилася теоретичними та експериментальними знаннями й сформувалася як наука в сучасному вигляді.

На сучасному етапі розвитку машинобудування наука різання металів інтенсивно розвивається у таких кардинальних напрямках, як пошук нових ефективних інструментальних матеріалів; поглиблене вивчення фізики різання; підвищення якості утворених поверхонь разом із потребою інтенсифікації робочих режимів, зокрема, швидкості різання; створення нових ефективних мастильно-охолоджувальних середовищ (МОС); дослідження та систематизація досвіду оброблюваності найновіших конструкційних матеріалів – високоміцних і жаростійких сталей і сплавів, синтетичних матеріалів із різноманітними властивостями, розроблення технічних нормативів на усі відомі види оброблення різанням; оптимізація операцій різання на автоматизованому обладнанні, зокрема на верстатах з ЧПК та в умовах гнучких автоматизованих виробництв.